Збірник віршованих творів Михайла Стельмаха

Бобер

У бобра 
Добра 
Багато: 
І надворі, 
І в оборі, 
І в коморі, 
І у хаті, 
Бо охоче 
Дні і ночі 
Він робив: 
Він і сіяв, 
Він і віяв, 
І косив, 
І молотив.
А тепер
Бобер
На гаті —
Вчить маляток-
Бобреняток
Майструвати.
Тихо-тихо 
Йде бобриха 
Через брід. 
Бо несе родині 
Дві хлібини 
У хустині 
І обід. 

Борсук

Біля гатки, коло хатки 
Засадив борсук дві грядки 
І світанням на зорі 
Завалився спать в норі.
Спав борсук два дні й дві ночі, 
Аж запухли в нього очі, 
Потім встав, ум'яв пиріг, 
Позіхнув і... знову ліг.
Коло гатки, де дві грядки, 
Бачить заєць непорядки: 
Не полив посів борсук, 
Заєць в нору — тук-тук-тук!
Уставай скоріш, земляче, 
Без води посів твій плаче!
Зараз, взую чобітки — 
За відро — і до ріки!..
Встав борсук, розправив плечі 
І — не в двері, а до печі: 
З'їв картоплю, з'їв кисіль, 
Позіхнув — і у постіль...
Кажуть, горе тим грядкам, 
Що попали борсукам! 

Бурундукова сім'я

В густоліссі коло гатки
Бурундук будує хатку.
Цілий день його сокира
Веселить птахів і звіра,
Цілий день, цілий день
Тільки й чути — «дзень!»
та «дзень!»
А малі бурундучата
Із борів несуть до тата
І грибочки, і горіхи...
А стара бурундучиха
Ці грибочки цілі дні
На широкім сушить пні.
Не убогу й не багату
Бурундук поставив хату,
Засадив навкруг садочок,
А тепер синів і дочок
В теплій хаті — не в норі —
Посадив за букварі.
Вчаться діти — аж до зірки,
Вчаться тільки на п'ятірки!

Гарбуз

Трипудовий гарбуз
На городі
Загруз.
А на цей гарбуз
Сів з дітьми
Чорногуз.
Каже він до діток:
— Сіли ми
На горбок.—
І не зна чорногуз,
Що він сів
На гарбуз. 

Гусак

Наш гусак пiднявсь на кладку,
Став, як завше, на зарядку.
Повернувся влiво, вправо,
Чiтко робить вiльнi вправи.
От зробив гусак зарядку
Та й у рiчку — бух iз кладки! —
Миє крила, чистить лапки.
Каже качур: — Так-так-так,
Фiзкультурник наш гусак!

Дятел

По рецепту на базарі 
Дятел вибрав окуляри, 
Натягнув собі на ніс, 
Полетів трудитись в ліс. 
У осінню хмуру пору 
Хитрий жук зашивсь під кору. 
Дятел глянув, сів на сук, 
Носом тук — і згинув жук. 
От які-то окуляри 
Вибрав дятел на базарі! 

Журавель
(За народними мотивами)

Журавель для баранця 
Накосив стіжок сінця 
Та й майструє ясельця, 
Не собі — для баранця. 
Хай баранчик — добрий гість 
Із яселець сіно їсть, 
Хай не смикає він стіг, 
Бо зламати може ріг. 

Журавлик і рукавиці

До журавлика під стіг 
Баранець з села прибіг. 
Він приніс в своїй торбині 
Для журавлика хлібину, 
Трохи ярої пшениці 
І червоні рукавиці.
Та не знає птиця, 
Нащо птиці рукавиці: 
Чи на ноги їх надіти, 
Чи на крила почепити, 
Чи принести у хатину, 
Де живе мала дитина? 

Забудько

Дуже зранку, на світанку, 
Шпарить котик на рибалку. 
Котик миттю всівсь на грудку 
Закидає в річку вудку.
До полудня просидів, 
А нічого не зловив, 
Бо забувся на гачок 
Наживити черв'ячок.

Заєць спати захотів

Заєць спати захотів, 
Сам постелю постелив. 
Сам собі приніс подушку, 
Підмостив її під вушко, 
Та у зайця довге вушко — 
Все звисає із подушки. 

Зайцева капуста

Посадить задумав заєць 
Моркву і капусту, 
Щоб не густо, щоб не пусто 
Виросла капуста.
З грядки заєць викидав 
Камні і коріння, 
Бо коріння і каміння 
Виглушать насіння.
І насіння, і розсаду 
Садить заєць-тато, 
А малята-зайченята 
Стали помагати:
Прямо з броду носять воду 
Поливать капусту, 
Щоб не густо, щоб не пусто 
Виросла капуста.
Як вродив врожай у зайця — 
Не збереш із грядки! 
Заєць з хатки йде на кладку, 
Зве зайців на грядку.
Сірі зайці прибігали 
І капусту білу 
Через силу в три неділі 
В хату позносили.
І лежить у хаті густо 
Зайцева капуста. 

Їжачок і грибок

Під березу їжачок 
Наносив сінця стіжок.
Хоч і знає їжачок,
Що під сіном спить грибок.
От прокинувся грибок. 
А на нім лежить стіжок.
— Ой їжаче, їжачок, 
Забери кудись стіжок!..
Не послухався їжак:
— Проживеш ти, грибе, й так!
І розсердився грибок, 
Вперся в землю — і стіжок
Розлетівся, наче пух. 
Їжаку забило дух.
Сів і хлипає їжак:
— Я ж не знав, що буде так!..

Колискова
(за народними мотивами)

Наш ледащо — мурий кіт —
Тихо вибрався на пліт,
Позирнув собі убік
Та й у хату нишком — скік!
А із хати — в хижку:
— Пошукаю мишку!..—
Миші кіт не відшукав,
А сметану поз'їдав
Та й ховатися біжить,
А дитя в колисці спить. 

Трудяга

Як надворі потепліло, 
Заєць шубу скинув білу, 
Одягнувсь у свиту сіру, 
Взяв лопату, взяв сокиру, 
Взяв з розсадою торбину 
Та й подався на долину 
Й коло лісу, коло саду 
Заходивсь садить розсаду.
Посадив наш заєць густо 
Не що-небудь, а капусту, 
Трохи перцю й огірки. 
А тепер коло ріки 
Струже клепку на діжки
І складає
Так, як знає,
Діжечку
До діжечки
На капусту
Й сироїжечки,
Бочечку
До бочечки
На грибочки
Й огірочки,
Щоб зайчиха і зайчата
Мали взимку що жувати
Та сусідів в гості звати. 

Михайло Стельмах

У нас гуси не сердиті

Невеличка наша річка —
Я її перепливаю,
А на березі сестричка
“Гиля, гусоньки”,— співає.
Гуси слухають сестричку,
З рук її скубуть травичку —
У нас гуси не сердиті,
Бо ми вмієм їх любити.

Хрін

Запишавсь в долині хрін,
Що солодкий дуже він.
Скуштував його деркач,
Диркнув, кліпнув —
та й у плач;
І два тижні не співав,
Тільки сльози витирав.

Цапок

Взимку лагодив цапок
Віз, і борону, й плужок.
В квітні виорав цапок
Огородець і ланок.
Та й засіяв лан цапок
Для цапихи і діток.
А цапиха і дітки
Садять цапу огірки.

Чайка

Хочеш — вір, а хоч — не вір: 
В чайки шапка набакир, 
Бо носила чайка сіно, 
Обросилась по коліна; 
Збило сіно шапку чайці, 
Натрусилось у сап'янці,— 
Так зате дітки чаїні 
Не в болоті сплять, а в сіні.

Через луг, через горбок 
(за народними мотивами)

Через луг, через горбок
На ланок іде цапок.
Спіє гречка на ланку —
Серце радує цапку.
Гречку викосив цапок,
Склав з дітками у стіжок.
Молотив і так і сяк
І поніс зерно в вітряк.
Намолов муки цапок
Повний кадуб і мішок.
А цапиха із муки
Випікає пиріжки.
Хвалять свіжі пиріжки
Цап, цапиха і дітки.

Черепаха 

Кіт побачив черепаху,
Черепаху-костомаху,
Та й говорить: 
— От невдаха!
Зверху миска,
Знизу миска,
А між ними черепаха.
Де взялось на тебе лихо?
Черепаха каже тихо:
— Ще давно колись мій дід
В косаря украв обід.
Той обід у двох мисках
Над лугами смачно пах.
Дід підважив першу миску,
В другу вліз, мов у колиску,
І кисіль до смерку їв,
А кисіль миски зліпив.
Так з'явилась черепаха,
Черепаха-костомаха.
І ти, коте, не кради,
Не минеш тоді біди.

Чим ведмедю підсобить?

У діброві при долині, 
Де біжить-дзвенить струмок, 
Посадив ведмідь малину 
І для себе, й для діток.
Взяв ведмідь відро із хати 
Та й чалапає в струмок: 
Взявсь малину поливати 
І для себе, й для діток.
А вода біжить з відерця, 
Витікає прямо вмить. 
Ухопивсь ведмідь за серце — 
І не знає, що робить.
Підкажіть скоріше, діти, 
Чим ведмедю пособити?

Як журавель збирав щавель

На болоті журавель 
Цілий день збирав щавель. 
Назбирав собі на борщ, 
Та якраз вперіщив дощ, 
І щавель знесла водиця,— 
Без борщу лишилась птиця. 
З того часу журавель 
Сировим жує щавель. 

А у мене є сестричка

А у мене е сестричка —
Трохи більша рукавички.
Ми із нею подружили,
Хоч вона й кричить щосили.
Мама каже, що всі діти
Так учаться говорити.
Я сестричку розважаю,
Сам їй віршика складаю:
«Ти, маленька, підростеш,
В гай із братиком підеш —
Під берези, під дуби,
По суниці, по гриби...»
Крик у хаті затихає,
Бо сестриця в гай бажає.

Грядочка сестрички

У сестрички теж є грядочка,
Невеличка, наче кладочка,
А на грядці — огірочки
І кавун в рябій сорочці,
Сім головок маку,
Трохи пастернаку,
Був на грядці і горох,
Та його ми з'їли вдвох.

Колосок до колоска

Наступили днi щасливi —
У полях збирають жниво.
Весь колгосп тепер у полi,
Бо роботи всiм доволi.
Ой ви, днi жниварськi, славнi!
На машинi — на комбайнi —
Тато мiй в'?жджає в лан,
Як у море капiтан.
А мiй старший братик Марко
Цiлi днi веде жниварку.
А за ним моя сестриця
В'яже жито i пшеницю.
Всi, усi тепер у полi,
Бо роботи є доволi,
Навiть Мурчик — кiт вусатий
Десь повiявся iз хати,
Примостився на стернi
И ловить мишi цiлi днi.
— Що ж робить менi, малому?
Залишайся, кажуть, дома.
Це в жнива, в гарячi днi,
Залишатися менi?!
Та не буде так нiколи!
Я пiду в широке поле,
Вiдшукаю маму, тата:
— Я прийшов вам помагати...
Покладу в подiл сорочки
Колосок до колосочка.
Колосок та колосок —
Назбирається стiжок.
Гей, товариш ?здовий,
Не минай стiжечок мiй,
Ти на вiз його клади,
Мене зверху посади!

Ми садили ліс у полі

Ми садили лiс у полi —
I дубочки, i тополi,
I осику, i лiщину,
I червону горобину.
Виростай, наш лiс могучий,
Пiднiмайсь пiд самi тучi,
Щоб хмарки тебе гойдали,
Дощ на землю проливали.
Щоб хмарки тебе гойдали,
Дощ на землю проливали,
I на житечко зелене,
I на тебе, i на мене!

Настуся

Відлетіли сірі гуси, 
В лісі осінь вже гуде, 
І малесенька Настуся 
З букварем до школи йде.
З поля вибіг зайчик шпарко, 
Стрімголов побіг з гори, 
І всміхається школярка: 
Так біжиш ти й в букварі.
Біля ставу у долині 
Розгулялись снігурі, 
І дивується дитина: 
Чом нема їх в букварі?
От із школи повернуся, 
Намалюю птиць і став, 
Бо малює все Настуся, 
Що буквар не змалював. 

У нас гуси не сердиті

Невеличка наша річка —
Я її перепливаю,
А на березі сестричка
“Гиля, гусоньки”,— співає.
Гуси слухають сестричку,
З рук її скубуть травичку —
У нас гуси не сердиті,
Бо ми вмієм їх любити.

Березень

Звелися рiки i лугами
Блакитно простягають путь,
А в небi хмари лебедями
Iз ополонок воду п'ють.
Га? спинились над водою
I тихо входять в клекiт рiк,
I хмелем бродить пiд корою
В березах чистий, свiжий сiк.
Налита сонцем i вiтрами,
Хлюпоче веслами весна,
I пiднiмає буйнi трави
Земля хмiльна i запашна.
Б цi днi бажаєш свiт щасливий
Черпнути вiдрами до дна.
I смiло сiяти на ниви
Багатство ярого зерна.

Весна

Грає сонце промінцями,
Білий сніг стає струмками,
І, співаючи, струмки
Шлях знаходять до ріки.

Річка ширшою стає,
В річці сонце устає,
Біля сонця риболов
Тягне срібний свій улов.

Весняний дощ

Дощик теплий, дощик синій 
Цілий день співав в долині. 
І під цей весняний спів 
У долині луг зацвів. 
В лузі повно квіточок 
І маленьких діточок. 

Ми любимо весну

Ми любимо весну,
зелену, чудесну,
грімницю у тучі,
і дощик співучий,
і луки широкі,
і ріки глибокі,
і поле веселе,
і рідні оселі,
і цвіт у маю - 
всю землю свою.

Дощ

Грім гуркоче навкруги,
Хмара дощ несе в луги.
Лийся, дощику, навкруг —
На поля,
Баштан
І луг.
Лийся, лийся над травою,
Молодою,
Запашною,
Лийся, лийся
Густо-густо
На розложисту капусту,
Лийся, лийся, наче з бочки,
На зелені огірочки,
На петрушку,
На чорнушку,
На квасолю,
Бараболю
І на мак,
На пастернак,
На коноплі і на льон,
На козелець, на пасльон,
На буряк,
Гладкий,
Чубатий,
І на сонях
Головатий,
На червоні помідори,
І на рапс, і на цикорій.
Дощик, лий, дощик, лий
І на кользу, й на рижій,
Кукурудзі
Вимий коси,
Лопоти, шуми
В горосі,
У горосі
І у просі,
В жовтому люпині,
У червоній конюшині,
Опустись на дині,
На смугасті кавуни,
Що ростуть на цілині.
Лийся, дощику, кругом,
А найбільше над вівсом,
Над вівсом,
Над ячменями,
Над житами,
Пшеницями,
Заіскрись на сочевиці,
На люцерні і на виці,
Припади до гречки,
З медом на вершечку,
Не мини й стеблини
У моїй країні,
Всюди, дощику, співай
І на щастя, й на врожай!

Їжачок

В піджачок
З голочок
Одягнувся їжачок
Та й із хати —
Назбирати
Грушечок-гниличок.
У долині,
На стежині,
Під дубком,
Стрівся
Зайчик-
Побігайчик
З їжачком.
Каже зайчик-
Побігайчик:
— Пропадаю,
Бо учора
Біля бору
Сталось горе:
Гнав мене лис
І у поле,
І у ліс,—
Загубив я шапку,
Покалічив лапку...—
Просить зайчик-
Побігайчик:
— Ой їжаче,
Мій земляче, їжачок,
Принеси мені
Грушок-гниличок
Для маленьких
Для сіреньких
Діточок.
По долині,
По стежині
Покотився
їжачок
До ріки,
Де грушки-гнилички.
їх збирав,
їх чіпляв
На свої голочки.
По долині,
По стежині
Із грушками-
Гниличками
Поспішає їжачок
До маленьких,
До сіреньких,
До вухатих діточок.
Вибігли із хати
Сірі зайченята,
І в торбини,
І в хустини
Натрусив їм їжачок
Грушечок-гниличок
Із колючих голочок

НА БАШТАНІ

На колгоспному баштані
Червоніють баклажани,
Проти сонця гріють спини
Жовтобокі спілі дині
Й ходять в гості до братів -
До статечних кавунів.
Підкачавши білі штані,
Ходить бусол по баштані
І дивується без краю:
- Що тут робиться - не знаю!
Цілий світ я облітав,
А такого не видав:
Тут кавун - ряба сорочка -
Виростає, наче бочка!
Тут лежить такенна диня -
Не підійме господиня!
І нащо вже баклажан -
Виріс тут - неначе жбан!

Що за звір?

Впав снiжок
На лужок,
На стiжок
I на бiр.
Пiд стiжком
З мотузком
Ходить звiр.
Здалека,
З дубняка,
До стiжка
Вiн прибiг.
Скинув шапку,
Став на лапки
Смиче стiг.
При долинi
В'язку сiна
Звiр зв'язав,
Iз долини
В'язку сiна
Тягне в бiр
Хитрий звiр.
Вiн вухатий,
Бiлобокий,
Косоокий
I вусатий...
Як же звiра
Того звати?

Що за дім і хто житиме у нім?

Цiлий ранок, цiлий ранок
Тягне стружку мiй рубанок:
З дiдусем ми цiлий день
Дiм будуєм для людей,
Дiм на тисячу людей!
Дiм без вiкон, без дверей!
Тiльки є у домi вiчко,
Вiчко зовсiм невеличке,
Є з вощиною i рами —
Пахнуть цвiтом i медами.
Ми ладнаєм дах на дiм,
А хто житиме у нiм?