Реформа початкової школи в Україні

В останні роки система освіти в Україні, особливо в молодших класах, викликала серйозні нарікання батьків. Маючи можливість порівнювати з підходом до шкільного навчання на Заході, багато хто обурювався, що українська школа ламає дітей, відбиваючи у них бажання вчитися і творчо мислити.

І ось, нарешті, незадовго до початку навчального року анонсували зміни в програмі навчання учнів молодших класів: Міністерство науки і освіти видало відповідний наказ та 15-сторінкову методичку, в якій детально описано, як тепер навчати дітей по-новому.

«Все це було здійснено в рамках існуючого державного стандарту, з огляду на те, що не було можливості до 1 вересня надрукувати нові підручники, і вчителі будуть викладати ті ж самі», — пояснює Іванна Коберник, радник міністра освіти.

Що саме змінюється?

Серед змін, що найбільше викликали ентузіазм батьків — з вимог до молодших школярів прибрали ненависний відлік клітинок «від краю», червону ручку, зниження оцінок за виправлення й оцінювання каліграфії.

Марк Шмураков, батько третьокласниці, підкреслює, що це значно полегшить життя як школярів, так і батьків:

«Дуже тішить, що скасують зниження оцінок за те, що відступив дві клітинки замість трьох — ці дрібненькі неприємні причіпки. Багато дітей закреслюють — аби тільки акуратно закреслювали».

Крім цього, відтепер першокласникам можна буде писати олівцем, скасовано домашні завдання на вихідні та свята. У початкових класах більше не будуть оцінюватися такі предмети, як «Інформатика», музичне та образотворче мистецтво, інтегровані курси «Мистецтво», «Основи здоров'я», фізична культура, «Я у світі» та «Трудове навчання», а оцінки безпосередньо перестануть бути предметом обговорень і різних рейтингів.

Прибрали багатьох невідомих і невидатних літераторів, замінивши їх на сучасних і цікавих; прибрали повторювані теми з таких предметів, як природознавство, я і світ, та основи здоров'я. Переглянуто й лексику — з метою зробити її якомога легковживаною для дітей, прибрали слова на кшталт «бетон і фанера» та додали, наприклад, «ноутбук і милосердя». Важливим нововведенням стануть так звані інтегровані уроки, коли в рамках одного уроку вивчаються різні предмети, наприклад, англійська й малювання, рідна мова і природознавство.

Чому саме горезвісна червона ручка і домашні завдання так впадають в очі? Ірина Когут, аналітик центру CEDOS, вважає, що це відбувається тому, що оцінки й домашні завдання – це просто, близько й зрозуміло всім батькам.

Але хочеться зазначити, що найголовніше у цій реформі – це не скасування домашніх завдань або зниження оцінок за виправлення, а так званий компетентнісний підхід, коли замість зазубрювання дитина вчиться мислити самостійно і комплексно, системно сприймати новий матеріал. Саме це лежить в основі всіх змін в програмі — вперше у школяра повинна з'явитися власна думка, яку вчитель має поважати. Проте, вчителів найчастіше хвилюють питання — «якщо не червона ручка, то яка?» та «якщо не ставити оцінок — то який же у дітей буде стимул навчатися?»

Кінцева мета реформи: декомунізація  

Радник міністра освіти Іванна Коберник підкреслює, що попередня шкільна програма протягом довгих років була калькою з радянських методичок, і що нова команда Міносвіти намагається максимально позбутися їхнього впливу:

«З програми було прибрано найбільш одіозні речі, які не мають анічого спільного з життям, в яких немає нічого корисного для дітей, окрім як привчити їх бездумно, не ставлячи питань, виконувати будь-які інструкції. Нам не потрібні такі люди в європейській Україні, які, не думаючи, виконують все те, що їм сказала людина, що є втіленням влади — адже, звичайно ж, учитель є втіленням влади у школі».

Але існує поширена думка, зокрема і серед батьків, що радянська система освіти була найкращою у світі, і що «дарма її поламали».

 Сергій Горбачов, директор столичної школи №148

«Я вже бачу, що є опір, який базується на мотивації, що радянська школа — найкраща, — вважає . — По-перше, радянська школа не найкраща. Є інші системи, більш сучасні і більш якісні. Для свого часу і своїх завдань радянська школа була дійсно дуже хороша — коли треба було привчити до одноманітності, до уніформи. Коли треба було підготувати інженерні кадри для оборонно-промислового комплексу — радянська школа була дійсно найкращою. А в сучасних умовах, коли треба навчити людей самостійно мислити, ця шкільна модель вже не працює».

Наскільки швидко це відбудеться?

Зрозуміло, що зміни мають охопити безліч аспектів викладання у початковій школі, наблизивши її хоч трохи до бажаного ідеалу. Проте, батьки третьокласників вже зіткнулися з тим, що вчителі на батьківських зборах відмахувалися «ах, це тільки для першокласників, нас це майже не стосується», а вчителі, яких опитали анонімно зізнавалися, що вони не розуміють, що саме їм тепер доведеться робити.

 Іванна Коберник, радник міністра освіти

«Міносвіти розуміє, що це не одномоментний процес, але дискусія вже почалася, і ми готові пояснювати, говорити, чому це необхідно сьогодні. У жодній країні світу, де відбувався перехід до компетентнісного підходу, це не відбулося за один рік. В усіх країнах у середньому він тривав 10 років. Зрозуміло, це вимагає істотних змін у педагогічній освіті, щоб ці зміни стали дійсно незворотними і системними. Зараз ми можемо спиратися на тих вчителів, які сказали — о, класно, так ми так і робили, тільки це було порушенням програми, так що ми це робили тихенько».

Тож як можна буде стимулювати вчителів таким чином, щоб вони були більш зацікавлені у підвищенні практичних навичок дітей, їхньої креативності та самостійного мислення? 

 Ірина Когут, аналітик центру CEDOS

«Для цього потрібно в першу чергу навчати вчителів, серйозно змінювати викладання в педагогічних ВНЗ».

Але про це поки що не йдеться — натомість розроблено законопроект, який, можливо, Верховна Рада ухвалить вже цієї осені. У ньому, серед усього іншого, передбачається надбавка для вчителів, які пройдуть добровільну сертифікацію на вміння застосовувати компетентнісний підхід.